Хоріоретинітом називають запалення заднього відділу ока із залученням до процесу судинного шару та сітківки. Головна небезпека цього захворювання в тому, що воно може призвести до втрати зору.
Якщо запальні явища торкаються виключно судинної мережі очей, то говорять про хоріоїдит. Його течія носить більш сприятливий характер.
Найпоширенішим видом даної патології є токсоплазмозний хоріоретиніт, з його частку припадає до 40% всіх випадків. Зупинимося докладніше, які чинники викликають таке небезпечне захворювання.
Причини та умови виникнення хоріоретиніту
Найчастіше це очне захворювання немає самостійним, а розвивається внаслідок наявності первинної інфекції чи є наслідком провокуючих чинників. До них відносять:
- Інфекційні агенти (токсоплазма, цитомегаловірус, туберкульоз, сифіліс, саркоїдоз).
- Локальні інфекції. Часто гострі та хронічні запальні вогнища, особливо ЛОР-органів, є джерелом поширення інфекції в область очей.
- Перенесені травми очних яблук. Порушення цілісності зорових структур, особливо якщо воно супроводжується крововиливом, створює умови для швидкого інфікування пошкоджених тканин.
- Алергічні реакції найчастіше викликають як центральний серозний хоріоретиніт очей, так і запальну патологію іншої локалізації. Сприяє цьому наростаюча набряклість тканин, залучених до алергічного процесу.
Спровокувати запалення судинного шару та сітківки ока може банальне переохолодження, наявність аутоімунних захворювань, прийом препаратів, що пригнічують власний імунітет, наприклад, при пересадці донорських органів або тканин, онкологічних захворюваннях. Захист організму може бути ослаблений при різних інтоксикаціях, а також ВІЛ-інфекції.
Хоріоретиніт, основні симптоми та прояви
Виразність симптомів при цьому захворюванні безпосередньо залежить від інтенсивності запального процесу та конкретного місця його локалізації. У гострій фазі пацієнти скаржаться на болючість очного яблука, сльозогінність, виражені порушення зору.
Але найчастіше хоріоретиніт протікає без яскравих ознак запалення. Основним симптомом в даному випадку є зорові порушення. Їх характер та сила проявів залежить від розташування запального вогнища.
Так, центральний хоріоретиніт, коли в процес залучена макула, її ще називають жовтою плямою, характеризується розладом зору у вигляді спалахів перед очима і мушок, що «літають», спотворення форми предметів. Пацієнти часто скаржаться на пелену та наявність темної плями, що ускладнює нормальне бачення.
Якщо жовта пляма не залучена до патологічного процесу, але запалена ділянка знаходиться в рамках заднього полюса очного яблука, то симптоми виявляються частково, а їх інтенсивність суттєво знижується.
Якщо має місце периферичний хоріоретиніт, проявів хвороби може не бути взагалі. Це ускладнює діагностику захворювання, найчастіше його виявляють випадково під час профілактичних оглядів.
Види хоріоретиніту
Орієнтуючись на число та локалізацію вогнищ запалення, розрізняють такі види цієї патології.
За місцем розташування:
- Центральний серозний хоріоретиніт очей, коли запалення та набряклості схильні до центральних ділянок сітківки. а накопичення серозної рідини прозорого вигляду викликає обмежене відшарування макули. ця патологія схильна до самостійного регресу, але може і повертатися знову. лікування вимагають лише випадки рецидивуючого перебігу;
- періпапілярний хоріоретиніт виникає, якщо зони запалення розташовуються поблизу зорового нерва;
- уражені ділянки можуть здавлювати внутрішньоочну частину нерва, при цьому з’являються болючі відчуття. пацієнти скаржаться на головні болі, в очному яблуці при його русі і в спокої;
- екваторіальний хоріоретиніт розвивається на передній поверхні очного яблука по колу.
- периферичний хоріоретиніт зачіпає бічні ділянки судинного шару та сітківки, в ділянці зубчастої лінії, що викликає звуження поля зору.
За характером запалення:
- осередковий — коли визначається одна локальна запальна ділянка;
- мультифокальний – характеризується наявністю декількох окремо вогнищ;
- дифузний – проявляється великою зоною запалення, що складається з злиття кількох вогнищ без чітких контурів.
Діагностика хоріоретиніту
У зв’язку з тим, що клінічні прояви даної запальної патології очей не завжди чітко виражені і не мають специфічного характеру, щоб встановити правильний діагноз, лікаря доводиться проводити комплексне обстеження.
Об’єктивний огляд дозволяє оцінити стан переднього полюса очного яблука, виключивши його патологію.
Візіометрія – дає можливість охарактеризувати гостроту зору та ступінь його втрати.
Вимірювання ВГД (внутрішньоочного тиску) – виявиться показовим тільки при середньо тяжких і важких станах, тоді його рівень буде підвищений.
Гоніоскопія – дозволяє виявити в передній камері очі скупчення гнійного або геморагічного відокремлюваного.
Офтальмоскопія – проводиться з метою виявлення запальних вогнищ та дрібних крововиливів, виявлення ділянок атрофії та оцінки пігментації жовтої плями.
Флуоресцентна ангіографія допомагає визначити патологію судин сітківки.
Периметрія говорить про якість полів зору.
Бактеріальний посів кон’юнктивальної рідини або біоптату кон’юнктиви дозволяє визначити збудника і підібрати найбільш ефективний антибактеріальний препарат.
ІФА (імуноферментний аналіз) дозволяє аналізувати рівень антитіл до конкретних збудників (хламідії, цитомегаловірус, токсоплазма), що дає можливість визначити ступінь активності запалення.
Проба на С-активний білок говорить про аутоімунну природу захворювання. У його виявленні потрібні додаткові дослідження.
Способи лікування хоріоретиніту
Найчастіше при такій патології вибір залишається за консервативним лікуванням. Воно спрямоване на усунення запалення в задньому відділі ока й боротьбу з основним захворюванням, що стало джерелом поширення інфекції. Для цього призначаються:
- Протизапальні препарати нестероїдного походження – закопуються кожні 3-4 години, у складних випадках виправдано їхнє ретробульбарне введення.
- Антибактеріальні засоби спрямовані на боротьбу із загальною інфекцією, без них не обійтися, якщо токсоплазма викликала хоріоретиніт. Лікування антибіотиками показано і за розвитку бактеріальних ускладнень.
- Гормональні ліки використовують у вигляді інсталяцій та ін’єкцій гідрокортизону у під’конюнктивальну ділянку. Також вітається застосування гідрокортизонової мазі. Але їхнє призначення доцільне виключно в гострому періоді.
- Мідріатики – покращують відтік рідини, перешкоджають розвитку застійних явищ у зоні запалення, запобігаючи розвитку глаукоми.
- Біостимулятори та репаранти – «підстібають» регенеративні здібності організму, допомагаючи відновленню пошкоджених зорових структур.
- Фізіотерапія – показана в підгострому періоді або при хронічному перебігу захворювання. З її допомогою можна поліпшити ефективність лікування та прискорити відновлення.
Хірургічне лікування при цьому типі очної патології використовується рідко. Воно показано лише у випадку розвитку ускладнень, коли відшаровується сітківка або, формується хоріоретинальна мембрана. Оперативне лікування застосовується при запаленні, викликаному травмою.
Чи можна вилікувати хоріоретиніт народними засобами?
Повернення до народних методів лікування останніми роками відбувається дедалі активніше і це цілком виправдано, а в деяких випадках може навіть вітатися. За допомогою народних рецептів можна прискорити відновлювальні процеси, поліпшити харчування тканин, поповнити організм мікроелементами, яких бракує, та вітамінами. Але давайте розберемося, чи можна вилікувати хоріоретиніт народними засобами?
Нагадаємо, що дана патологія відноситься до розряду запальних, дуже часто викликається збудниками, які тривалий час присутні в організмі, тобто стійкими до лікування. У даному випадку, сучасним антибактеріальним препаратам буде впоратися складно, не кажучи про «травки»: «кожен має пам’ятати головне правило, у гострому процесі, коли наявний біль, виділення, порушення функцій — жодних народних методів не має бути. Потрібно терміново звертатися до лікаря! Тим більше, що наслідки занедбаних хвороб очей дуже серйозні — повна втрата зору», — зазначає лікарка-офтальмологиня Наталія Карпова.